Соціальний устрій і господарське життя Київської Русі.

Історія України 7 клас

Тема:   Соціальний устрій і господарське життя Київської Русі.

Мета: ознайомити учнів з особливостями політичного та соціального устрою Київської Русі визначити групи (верстви) населення: при­вілейовані та непривілейовані; повноваження державних органів; підвести учнів до розуміння форми правління Київської державу — феодальна демократія. Сформувати уявлення про господарське життя; формувати в учнів за­цікавленість у пізнанні нових явищ, подій та процесів; виховувати повагу до історії рідної країни.

Тип уроку: комбінований.

 Обладнання: схема будинку для «відбудови» соціальної структури, тексти (допоміжні матеріали) із назвами со­ціальних верств населення, підручник історія України, атласи

Хід уроку

         І Організаційний момент

ІІ Актуалізація чуттєвого досвіду учнів.

Завдання учням.

1.   Знайдіть у назві теми уроку нові, невідомі для вас поняття. («Політичний, соціальний устрій».)

2.   Висловіть припущення щодо значення цих тер­мінів.

3.   Прочитайте визначення цих термінів (записані на дошці) і зробіть висновки щодо відповідності ваших припущень науковим поняттям.

Політичний устрій — організація влади в державі. Соціальний устрій (структура) — поділ населен­ня на великі групи, які різняться своїми правами й обов’язками.

Перевірка завдання.

Слово вчителя. Держава Київська Русь виникла у IX ст. Наприкінці IX ст. у Києві утвердилась династія норманського походження — Рюриковичі. Почався процес повноцінного державно-політичного життя ру­сичів. Відбувалось формування структури суспільства, затверджувались органи влади. Становлення єдиної держави сприяло розвитку господарства.

IIІ          Власне цілепокладання.

Завдання учням.

—        Поставте запитання, на які в ході уроку ви хотіли б одержати відповіді.

Наприклад:

1.         Які органи влади сформувались у державі?

2.         Які функції вони виконували?

3.         На які групи поділялось населення? Чим відрізнявся їхній стан?

4.         Які галузі господарства були більш розвинуті?

5.         Що вивозили до інших країн руські купці? А що завозили?

Учитель записує сформульовані учнями запитання на дошці, доповнює пропозиції учнів. Наголошує, що дати відповідь на поставлені запитання є завданням уроку.

IV Аналітична робота.

Завдання учням.

—        Згадайте, із якими групами населення нам доводилось зустрічатись під час вивчення історії Київської Русі. (Прогнозовані відповіді. Бояри, селяни, ремісники, князі.)

Учитель доповнює відповіді учнів  (Бояри, великий князь Київський, чернь, міська знать, закупи, селяни-смерди, холопи, міщани, рядовичі, духовенство, дружинники, удільні князі.)

Завдання учням.

—        Прочитайте запропонований текст («Соціальна структура Київської Русі»). Під час роботи з тексом робіть на полях олівцем такі позначки:

+ — групи населення, які, на вашу думку, можна віднести до «кращих людей» (привілейоване населення);

V —г групи населення, які, на вашу думку, можна віднести до «чорних людей» (непривілейоване населення);

! — групи населення, які, на вашу думку, брали участь в управлінні державою.

Завдання учням.

Після опрацювання тексту — робота з картками (у парах). На кожній парті — картки з 12-ма групами на­селення.

 Привести до ладу порушену послідовність:

1-    й           ярус — «кращі люди»;2 й    ярус — «чорні люди».

Перевірка завдання.

Одна пара біля дошки «відбудовує» соціальну струк­туру Київської Русі.

Запитання:

—   Що ви поклали в основу розподілу на «кращих» та «чорних» людей? (Привласнення результатів чужої праці.)

Слово вчителя. Оскільки одні групи населення привласнювали собі більшу частину результатів праці інших груп населення, відносини між ними можна назвати антагоністичними (ворожими). Це викликало невдоволення бідних і бажання заможних змінити свою владу шляхом прийняття законів, які б їх захищали.

Запитання:

—    Які групи населення брали участь в управлінні державою? (за позначками у тексті).

Перевірка завдання за схемою «Система державної влади в Київській Русі».

Завдання учням.

—        Поставте питання до схеми.

Наприклад:

1.         Хто такі тисяцькі, соцькі, десяцькі?

2.         Які повноваження вони мали?

Завдання учням.

—        Прослухайте повідомлення. Дайте відповідь на поставлені запитання. Закінчіть складання схеми.

Повідомлення вчителя:

—        Найважливішим елементом державного правління виступала князівська влада. Саме князь був носієм верховної влади, і ним міг бути член родини Рюриковичів.

Влада князя була необмеженою. Однією з найважливіших сторін діяльності князя була законодавчо-судова. Князі брали активну участь у розробці законів, зокрема «Руської правди». Велику увагу вони приділяли військовій справі, самі воювали. Лише князь мав право,на зовнішні відносини з іншими державами. Із часу виникнення державності князі у своєму правлінні спиралися на раду старійшин, що згодом стала називатися князівською радою. Вона відала розв’язанням найважливіших питань внутрішнього й зовнішнього життя країни.

До складу ради входили досвідчені дружинники, бояри, єпископи. Її значення зростало, в часи послаблення князівської ради. Важливу роль у політичному житті Русі з останньої третини XI ст. почали відігравати князівські заїзди. Вони збиралися з ініціативи великих князів у найвідповідальніші для держави періоди для обговорення питань збереження внутрішнього миру, оборони країни, прийняття законів і принципів престолонаслідування тощо.

Не можна недооцінювати значення віча для політичного життя Русі. Як правило, провідну роль в його скликанні та прийнятті ухвал відігравали бояри та «ліпші мужі», тобто привілейований стан. Однак у ньому могли брати участь і незаможні верстви.

Окремими частинами країни керували князі (удільні) і бояри (тисяцькі, соцькі, десяцькі, воєводи) — впроваджували розпорядження великого князя, керу­вали військовими підрозділами.

У державній діяльності великій князь спирався й на дружину, яка брала участь у воєнних походах.

Перевірка завдання.

Учні доповнюють схему. Дають відповіді на власні питання.

Запитання.

1.   Деякі вчені називають період, який ми вивчаємо, феодальною демократією.

Що дає їм підстави так думати?

2.   Який термін правильно характеризує Київську Русь: монархія чи республіка?

3.   З якими особливостями політичного та соціаль­ного устрою Київської Русі  ви ознайомились на уроці?

Робота в парах.

Учні одержують тексти, які розповідають про розви­ток господарства (землеробство, скотарство, ремісниц­тво, торгівля).

Завдання учням.

— Написати листа товаришу по парті від імені боя­рина (1-й варіант) та ремісника (2-й варіант), у якому були б відображені особливості розвитку господарства.

Перевірка завдання.

Один - два учні зачитують свої листи (наприкінці уроку всі здають зошити).

V. Підбиття підсумків.

Учні дають відповіді на запитання, сформульовані ними на початку уроку.

VІ. Домашнє завдання:

Вивч параграф, скласти кросворд, використовуючи виписані терміни;

Додаток 1

Соціальна структура

Суспільство Київської Русі поділялось на декілька груп.

            Найвище місце в суспільстві посідали члени княжої династії Рюриковичів. Державу очолював великий князь Київський, землями-князівствами управляли удільні князі. Численну групу становили бояри, що формувалися з родоплемінної знаті та верхівки дружинників, які ставали землевласниками. «Великі» бояри обіймали посади воєвод, тисяцьких, а «малі» — соцьких, десяцьких, дворецьких. Найближче оточення князя складали дружинники, які допомагали йому в усіх справах (воєнні походи, управління державою). Привілейованою соціальною групою було духовенство, яке складалося зі священиків, дияконів, ченців тощо.

Більшість населення складали селяни-смерди (вільні селяни). Вони мали своє господарство, володіли землею, виплачували державі данину, виконували повинності — будували й ремонтували шляхи, замки, укріплення. Поступово незалежність смердів обмежувалася. Селяни, які втратили господарство й потрапили в залежність від феодала, взявши в борг гроші — «купу», ставали закупами. Селяни, змушені працювати у феодала за угодою — «рядом», називалися рядовичі.

На найнижчому щаблі соціальної драбини перебувала чернь — ті, хто, не маючи нічого, наймався на «чорну» роботу. Близьким до рабського було становище холопів, котрі перебували в повній власності феодала. Вони обслуговували потреби панського двору, працювали в сільському господарстві й ремісничому виробництві.

Міське населення складалося із заможних городян (знать) та міських жителів (міщани) — торговці, ремісники, які виплачували податки і виконували повинності на користь міст.

Додаток 2

Розвиток сільського господарства в Київській державі

            Основним заняттям русичів було сільське господарство. Землеробські знаряддя праці були досить різноманітними: мотика, соха, рало, плуг, борона, граблі тощо. Поширеними були перелогова та підсічно-вогнева системи. Протягом століть були розчищені великі території. Це сприяло виникненню парової системи, за якою частина землі залишалася незасіяною, тобто «відпочивала», перебувала під паром, відновлюючи родючість ґрунту.

            На Русі вирощували жито, пшеницю, овес, ячмінь, просо, горох, боби, часник, цибулю, ріпу, хміль, льон, коноплі. Окреме селянське господарство збирало близько п’яти тонн зерна. Значну частину врожаю забирали у вигляді податків феодал або держава. У ті часи землеробство значною мірою залежало від природних явищ. Нерідкими були неврожаї. Часто посіви винищувала сарана. У південних землях Київської держави поля витоптували. орди кочовиків.

            Природні умови країни сприяли розвитку скотарства. Під пасовища використовували луги, степи, ліси. Розводили волів, корів, коней, овець, кіз, свиней; із домашньої птиці — курей, качок, гусей. Багато порід худоби було за позичено у степових кочов

иків — коні, вівці, верблюди.

            Важливу допоміжну галузь господарства становило мисливство. Угіддями для полювання володіли сільські громади (село, мир, верв) або окремі феодали. Продукти мисливства, особливо хутро, були важливою статтею торгівлі Київської Русі. У річках, озерах вудками, сітями ловили рибу. Рибалили також у Чорному морі. Велику роль відігравало бортництво. Мед використовували в їжу, для виготовлення напоїв. Із воску виробляли свічки. І мед, і віск вивозили до інших країн.

Додаток З

Розвиток ремісництва в Київській державі

Найважливішою галуззю ремесла була чорна металургія. У IX ст. винайдено шахтоподібну домницю — далекий прообраз сучасної доменної печі. Почали виробляти сталь, хоч і невисокої якості, але набагато міцнішу і довговічнішу за «сире залізо». Завдяки використанню домниць різко зросло виробництво залізних знарядь праці. Ковальські вироби відзначалися високим мистецьким рівнем.

            Однією з найпоширеніших галузей ремесла була деревообробна. Із дерева виготовляли все необхідне для господарства: ложки, відра, стільці, ліжка, драбини, вози тощо. Поширений був шкіряний промисел. Шкури м’яли руками дуже сильні люди — кожум’яки. Інтенсивно розвивалося гончарство. У великій кількості вироблявся посуд — горщики, глечики, миски, кухлі, а також плитки для покриття підлоги, будівельна цегла. Біля Коломиї (Галичина) добували сіль. Із скла виготовляли шибки, мозаїку, браслети, намиста, кубки. Поширеними були домашні ремесла: ткацтво, прядіння, плетіння, вишивання, шиття тощо. Високого рівня сягнула ювелірна справа. Найулюбленішими прикрасами були срібні пластинчасті браслети. їх відливали й оздоблювали гравіруванням, наприклад, зображеннями дерева життя, левів, барсів, скоморохів, музикантів, мисливців. Усього на Русі існувало понад 60 видів ремесел. Русь брала активну участь у міжнародній торгівлі. Із Русі вивозилися шкури, мед, віск,І хліб, ремісничі вироби тощо. Із Візантії привозили шовкові тканини, прикраси, посуд, вина, перець, імбир. Із Персії, Сирії — зброю, тканини, прикраси. Із північних країн — хутра, залізні вироби, із західноєвропейських — сукно, тонке полотно, оселедці, напої тощо. Велике значення для Русі мала торгівля сіллю.