Декабрист О.Якубович

Розділ. Від липівських краєвидів до Кавказських гір.

Липове…Чарівний куточок поліського краю. Тут гармонійно сходяться ліси, луки, поля. Село має давню історію. До нашого часу тут зберігся один з найбільших некрополів часів Київської Русі. За часів Гетьманщини воно є ранговим і значиться у віданні генерального судді Носа. У ХVІІІ столітті Липовим володіє генеральний бунчужний Яків Лизогуб.  Його син Ілля, прилуцький полковник, після смерті першої дружини Тетяни Іванівни Рачинської, яка померла у 1761 році, вдруге одружується з Катериною Яківною Якубович. Молоду  дружину він привозить у село Липове. У 1781 році Ілля Якович помирає і село, як і хутори Березовицький, Бобровицький та Олавський переходять у володіння вдови.  Лизогубиха в свою чергу відписує Липове у 1791 році внуку покійного чоловіка Івану Лизогубу. Та згодом з невідомих причин вона анулює цей заповіт і передає маєток у 1801 році своєму небожеві ротмістру Івану Олександровичу Якубовичу.                                       Рід Якубовичів має давню історію. Яків Дем’янович Якубович був Генеральним осавулом Війська Запорізького в 1740-1757 рр.  Мав п’ять синів та дві доньки. Його син  Олександр (1739-1810) - останній  полковник  Прилуцького полку. Брав участь у російсько – турецькій війні, відзначився  мужністю і відвагою при взятті турецької батереї, командував козацьким загоном.  В 1783 році він вже генерал-майор. Учасник генерального опису України графа П.Румянцева. Згодом іде у відставку, живе в Прилуцькому повіті і має 317 душ селян. Його дружина Марія Михайлівна,  дівоче прізвище Іваненко, була донькою бунчукового товариша Михайла Григоровича  Іваненка і внучкою Григорія Івановича Іваненка, брацлавського полковника, родичі якого були сподвижниками Богдана Хмельницького.

Про  їхнього сина, Івана Олександровича Якубовича,  ротмістра, роменського повітового предводителя  дворянства, мало що відомо. Він мав  володіння  у Чернігівській і Полтавській губерніях  з  1200 кріпаками. 

          В такій  відомій родині і народився майбутній декабрист Олександр Іванович Якубович

Липівські водойми

Липівські водойми

   Липове …

          Чарівний куточок поліського краю. Село, що розкинулось на правому березі річки Ромен та на чотирьох горах - Білій, Кедевій, Семіньковій та Турсуновій, і досі манить до себе сивиною віків. Липівські ландшафти віють затишком і поетичністю. Тут гармонійно сходяться ліси, луки і поля. Споконвіку тут було привілля для випасу худоби і бортництва, була вода і трава. Немає сумніву, що з цього і починалось село.

Перщі мешканці, як гадають з’явились тут у VІІІ столітті. Це було досить велике слов’янське поселення сіверян, на той час добре захищене річкою,  з півночі  - болотом, а з заходу і півдня - густим лісом. Люди займалися землеробством, скотарством, полювали і рибалили. Так склалось, що не могли вони прожити  без найціннішого скарбу на землі – води.

 Липівські водойми... Вони чарують око своєю неповторністю, особливою природою, приваблюють до себе рибалок, а влітку дітей, що бавляться в теплих хвилях ставків: Лисогірського, Калиманового, Старого Білогорського та Нового  Білогорського. Так сталось, що сама природа потурбувалась про відповідний ландшафт для водойм. Яри, балки, круті схили дали можливість моїм односельцям користуватися всіма дарами природи.